Порядок вже існує. Ми не створюємо порядок — ми включені в нього.
Усвідомлюючи свою приналежність до єдиної структури, ми намагаємося знайти узгоджений спосіб існування в ній. Але гармонія вже присутня — вона стає відчутною лише в миті тиші.
Я не вигадую структури — я намагаюся відчути вже існуючу. Геометрія, символ і орнамент для мене не є декором. Це мова знання, яка протягом століть допомагала людині осмислювати устрій світу й власне місце в ньому.
Тетяна Грищенко
Українська сучасна концептуальна художниця
Artist Today
Tetiana Gryshchenko — українська сучасна концептуальна художниця, яка працює з геометричною абстракцією, сакральною геометрією та символічним мінімалізмом.
Її актуальна практика ґрунтується на сприйнятті геометрії як візуальної мови вже існуючої структури — способу осмислення балансу, ритму й трансформації. Через редукцію, повторення та символічну форму вона вибудовує тихі системи, у яких перетинаються памʼять, свідомість і внутрішній стан.
Замість ілюструвати зовнішні наративи, Gryshchenko зосереджується на станах тиші та внутрішнього порядку. Її роботи функціонують як простори споглядання — місця, де форма стає вмістилищем невидимих звʼязків, що визначають людський досвід.
Selected Paintings
Ця добірка представляє живописні роботи останніх років — період, у якому Gryshchenko чітко усвідомила напрямок своєї роботи й мову, якою вона говорить.
Серія Ornament (Ornament – Time, Ornament – Luck) стала точкою концентрації цієї мови. Тут геометрія остаточно проявляється як структура — система, що дозволяє одночасну присутність ритму, порядку й непередбачуваності. Повторення не має декоративної функції; воно працює як спосіб налаштування на форму, у якій сенс виникає через співвідношення, а не через оповідь.
У роботах Self-Talk, Vessel та Youth людська фігура зʼявляється не як образ чи персонаж, а як носій внутрішніх процесів. Тіло функціонує як вмістилище станів — простір, де співіснують різні ритми мислення, напруга й тиша, зібрані у стриманій, узгодженій формі.
Живописні роботи Full Moon та Unbreakable вводять моменти зупинки й внутрішньої концентрації. Світло, пауза й напруга тут не пояснюються, а відчуваються — через точність композиції та уважне співвідношення елементів.
Разом ці роботи вибудовують єдину систему — не як завершене висловлювання, а як відкритий простір, у якому глядач може сповільнитись і відчути взаємодію структури, ритму та тиші.
Graphic Works
Графічна серія Duality розгортає одну з ключових тем практики Gryshchenko — ідею єдності, що вміщує множинність. Ці роботи виходять з розуміння того, що якості, які ми звикли сприймати як протилежні, не існують відокремлено. Вони співіснують усередині єдиної структури та проявляються лише у взаємодії.
Такі стани, як імпульсивність і стриманість, гнучкість і рішучість, тиша і рух, у цій серії не протиставляються. Вони вплетені в спільний ритм — як взаємозалежні елементи одного процесу, своєрідний внутрішній “танець” сутностей, що не можуть існувати одна без одної.
Ця ідея закладена не лише на смисловому, а й на структурному рівні. Композиції побудовані на сітці кіл, що розгортаються у геометричній прогресії числа два — як візуальне відображення подвійності всередині єдності. Спіральний орнамент задає напрямок руху, відсилаючи до безперервності життєвого процесу, де розвиток відбувається не через розділення, а через розгортання.
Група графічних робіт Graphics 16–18 повʼязана з особистим досвідом, але зосереджена не на подіях, а на внутрішніх процесах, які вони запускають. У цих роботах Gryshchenko спостерігає за власними станами в динаміці — за тим, як відчувається минуле, як змінюється сприйняття втрати, і як поступово формується нове відчуття реальності.
Ці рисунки не фіксують драматизм і не апелюють до співчуття. Вони радше констатують сам процес трансформації — тихий, тривалий і здебільшого самотній. Питання дому, приналежності й можливості знову відчути ґрунт під ногами тут не формулюються як відповіді, а залишаються відкритими, як стан.
Орнамент у цій серії виконує роль маркера ідентичності та походження. Його структура поступово змінюється, набуваючи рис обмеження й віддалення — як візуальний образ неможливості повернення та поступового “випаровування” деталей памʼяті. Памʼять тут працює нестабільно: вона водночас захищає, стираючи, і раптово повертає майже матеріальні спалахи минулого. Ці роботи говорять про внутрішню турбулентність, з якою людина залишається наодинці, і про єдиний можливий рух — уперед, у стані невизначеності, без гарантій і пояснень.
Artistic Philosophy
Для Gryshchenko геометрія не є формальною системою. Вона сприймається як візуальна мова, через яку людство протягом століть намагалося впорядкувати уявлення про світ і власне місце в ньому.
Основу цієї мови становлять прості форми — коло і квадрат. Коло для Gryshchenko пов’язане з тим, що не піддається повному вимірюванню та раціональному осягненню. Його неможливість бути точно виміряним — через присутність числа π — робить коло образом непізнаного поля можливостей, у якому виникають ідеї та імпульси до їхньої матеріалізації.
Квадрат, навпаки, репрезентує рівень матеріального і вимірюваного — те, що може бути усвідомлене, структуроване й втілене у формі. Саме тому всі живописні роботи Gryshchenko мають квадратний формат: він фіксує момент переходу ідеї з непізнаного простору можливостей у стан матеріальної присутності.
Композиції виникають на перетині цих форм — там, де інтуїтивне відчуття співвідноситься з видимим порядком. Геометрія тут не ілюструє внутрішні стани і не пояснює їх, а слугує способом утримання ідей, памʼяті та досвіду в чіткій структурі.
У цій логіці взаємопов’язаність не є випадковістю. Вона є вихідною умовою: відчуттям того, що форма, досвід і ідентичність не існують окремо, а належать до єдиного впорядкованого процесу, який розгортається поза межами індивідуального контролю, але може бути відчутний через форму.
Early Works
Важливою точкою відліку в практиці Gryshchenko є робота Trust (2015) — її перший живопис великого формату. Створена в період інтуїтивного пошуку, ця робота вже містить ключові мотиви, до яких художниця повертатиметься згодом: структуру, баланс і людську фігуру як носій внутрішнього стану.
На той момент візуальна мова ще не була сформованою, проте Trust окреслила напрям подальшої роботи — прагнення мислити форму не як зображення, а як систему, здатну вміщувати досвід, напругу й тишу.
Ранні роботи цього періоду не є завершеними висловлюваннями. Вони фіксують етап пошуку й налаштування мови, яка з часом стала стриманішою, точнішою й більш зосередженою на структурі як носії сенсу.
Добірка ранніх робіт і додаткові матеріали доступні в приватному архіві за запитом.
Interconnectedness
У живописі та графіці Gryshchenko всі елементи підпорядковані одному внутрішньому принципу — не як ідеї, а як відчуттю: жодна форма не існує окремо.
Лінії, ритми й фігури вибудовують взаємозалежну структуру, де памʼять, досвід і сприйняття зʼєднані невидимими звʼязками. Жіноча форма зʼявляється не як образ, а як вмістилище — точка перетину множинного в межах єдиного.
Ця практика не прагне пояснень. Вона пропонує простір, у якому порядок не створюється, а впізнається — у тиші, ритмі й внутрішній узгодженості.