Все взаємопов'язано
Візуальна філософія форми, духу та невидимих ниток між ними.
Тетяна Грищенко досліджує невидимі взаємозв’язки, які формують наш світ — діалог між матерією та духом, формою та інтуїцією, геометрією та емоцією. Її роботи виникають у точці зустрічі цих вимірів, де квадрат укорінює ідею в матеріальному, а коло переносить її за межі видимого.
Через геометричну абстракцію та символічну ясність Тетяна шукає мову, здатну розкрити те, як усе — думка, пам’ять, ідентичність і форма — взаємопов’язане.
«Чому мої фігури існують у структурі квадрата, хоча їхня сутність походить із простору далеко за його межами?»
Те, що починалося як інтуїтивний пошук форми — тихе намагання зрозуміти, як говорити з глядачем через візуальні образи — поступово кристалізувалося у цілісну художню філософію, сформовану символізмом, геометрією та переконанням, що ніщо у Всесвіті не існує окремо.
З роками практика Тетяни еволюціонувала від інтуїції до зрілого візуального мислення. У центрі її роботи — взаємодія між колом, що уособлює дух, безмежність та неосяжність, і квадратом, який символізує матеріальне, зрозуміле та вимірюване. Фігури, вписані у ці структури, стають матеріальними провідниками ідей, що зароджуються у невидимому.
Її композиції — це місця перетину вимірів: там, де безмежне набуває структури, а підсвідоме перетворюється на осмислену форму.
Сучасна
Українська
Художниця
Геометрична абстракція
Народжена в Маріуполі й освічена в Харкові, Тетяна Грищенко — українська художниця, що працює в напрямку геометричної абстракції з впливами сакральної геометрії та символічного мінімалізму. Її практика заснована на ідеї взаємопов’язаності всього існуючого.
Вона створює симетричні композиції та архетипні форми, які поєднують структурну точність з емоційним резонансом, досліджуючи ідентичність, культурну пам’ять і гармонію. Роботи Тетяни представлені на міжнародних виставках, бієнале, в арт-каталогах і профільних виданнях.
Зараз вона живе та працює в Хорватії.
Філософія: Геометрія як спосіб мислення
Для Тетяни геометрія — це не набір форм, а універсальна мова. Коло — як вічність. Квадрат — як впорядкованість. Трикутник — як перетворення.
Її роботи зводять складні внутрішні стани до елементарних структур, які можна відчути інтуїтивно. Геометрія стає площинною проєкцією багатовимірної реальності — способом торкнутися невидимого.
«Наші очі бачать двовимірно. Наш розум додає третій вимір. А геометрія допомагає мені досліджувати четвертий — розуміння.»
Тетяна вірить, що орнаменти й символи — це носії колективної пам’яті, які переходять крізь культури й епохи. Їхня універсальність свідчить про глибоку спорідненість людського досвіду.
Ранні роботи: Пошук джерела
У ранніх роботах Тетяни поєднувались впевненість і невизначеність — ніби спроба доторкнутися до світу в темряві. Однією з ключових ранніх робіт є «Дівчина з квітами лотоса» (2018) — медитація про внутрішню тишу, народження ідей і розкіш зупиненого часу.
⭢
Спокійне озеро, спрощені листки лотоса, округлі форми — усе це перетворилося на метафори думки, зосередженості та народження образу. Уже тоді геометрія діяла як внутрішній компас, як інтуїтивний спосіб перетворювати переживання на символи та надавати їм структури.
Та кожна візуальна мова має свої витоки.
До того, як символи набули чіткості, існував ранній, більш пошуковий жест — юна, ще несформована інтенція, що тихо закладала фундамент для майбутньої мови і всієї подальшої творчої логіки.
The Girl with Lotus Flowers, 2018
The Lake with Lotus Flowers, 2015
Цей момент проявився у роботі «Озеро з квітами лотоса» (2015). Створена раніше, ніж «Дівчина з квітами лотоса», вона фіксує етап, коли художня мова Тетяни ще не набула теперішньої форми. Тоді твір виростав із захоплення атмосферною чутливістю Моне та орнаментальною світністю Клімта, більше перегукуючись із їхньою поетикою, ніж формулюючи власну концептуальну позицію.
⭠
Та навіть у цій ранній роботі вже відчувається зрушення. Працюючи з ритмом плавучих листків і дзеркальною поверхнею озера, Тетяна міркувала не лише про красу, а й про сенс — про те, як гармонію можна висловити через композицію, а не через сюжет.
Під впливом структурного мислення Леонардо да Вінчі та його символічної ясності з’явилося природне бажання зануритися глибше: зрозуміти, чому певні форми резонують, чому рівновага відчувається інтуїтивно, і як символічність здатна надавати зображенню додаткової глибини.
«Озеро з квітами лотоса» позначає момент, коли живопис уперше став для Тетяни не лише способом зображення — а пошуком. Пошуком структури, символічної відповідності та мови, через яку згодом можна буде висловити невидиме.
Шлях до символізму: Орнаменти як універсальна мова
Захоплення орнаментами для Тетяни почалося з простого запитання:
«Чому ці візерунки існують всюди?»
Спіралі, хрести, сонячні диски — одні й ті самі форми з’являються в різних культурах, на різних континентах і в різні епохи. Їхня наполеглива повторюваність наштовхує на думку про набагато глибше явище — спільну культурну пам’ять, що проявляється через символ.
Цікавість до універсальності орнаменту виразно проявилася у роботі «Дівчина в культурних рамках» (2021) — першому творі, де орнамент став не прикрасою, а фундаментальною складовою. Те, що спершу здавалося суто слов’янським мотивом, згодом виявилося універсальним кодом, який перегукується з узорами багатьох цивілізацій. Це нагадало: людські культури більше віддзеркалюють одна одну, ніж протиставляються.
⭢
Через орнамент Тетяна знайшла свій шлях до символічного — до позачасової геометрії людського мислення.
The Girl in Cultural Frames (Slavic), 2021
Graphics 18 - Sunrise by the Sea, 2024
Recent Works: Memory, Identity, and the Fragile World
Symbolism deepens further in Tetiana’s recent graphics, especially in works dedicated to her hometown, Mariupol.
One such piece — “Graphics 18 — Sunrise by the Sea” (2024) — stands as a poetic letter to the city.
⭠
The circle symbolizes eternity and spirit. The anchor references Mariupol’s coat of arms. The cross-stitch rays merge Ukrainian tradition with ancient Greek geometry — a nod to the city’s Hellenic roots. Tetrahedrons evoke fire, resilience, and the steel hedgehogs that defended Ukraine. The composition deliberately reaches the very edges of the paper, breaking the safety of margins — a symbolic gesture mirroring the way war ruptures boundaries both physical and emotional. A meditative female figure observes the rising sun — a quiet metaphor for hope shaped by loss.
These works do not illustrate tragedy; they transform it into symbolism — contemplative, intimate, and timeless.
Interconnectedness: The Core of the Practice
Across painting, drawing, and conceptual studies, Tetiana returns again and again to a single idea:
Everything is connected. Through form. Through memory. Through consciousness.
Invisible lines weave through every figure, every ornament, every composition. Human identity becomes a fragment of a larger universal pattern.
The female body — flexible, intuitive, symbolic — becomes her chosen vessel for exploring these connections: “I see the world through a woman’s eyes. The female form is the most adaptable vessel for the symbols I work with.”
The Artist Today
Tetiana’s path continues to evolve. The more she learns, the more she sees — and the more the world reveals itself as a system of resonant forms.
“I am only at the beginning. No matter how far I go, it always feels like a new start — and that fills me with joy.”
Whether she works in a studio, at a desk, or in a temporary space, her practice remains the same: a continual search for meaning, harmony, and the invisible thread connecting all things.
More Artworks
